Український імпровізаційний оркестр — унікальне явище у вітчизняній культурі. Він народжує музику «тут і зараз», являє собою живий організм, що звучить. Його можна порівняти з океаном, в якому кожна хвиля, кожна її крапля, кожен порив вітру живе своїм відособленим життям, але, будучи об’єднані єдиною системою, вони створюють щось загальне.
Історично, корінням імпровізація у складах оркестрів бере свій початок в епосі бароко, коли одним із правил музикування в жанрі basso continuo була імпровізація лютністів і створення контрапунктів на задані баси, що надавало кожному виконанню одного і того ж твору неповторні прикраси та акомпанемент.
У XX столітті з розвитком композиторської думки розпочалися різноманітні пошуки нових засобів виразності, незвичних фарб, тембрових і гармонічних співзвуч, конструювання нових музичних інструментів, що в цілому надихнуло авторів на ідею створення музики в реальному часі, без жорсткої нотної фіксації та попереднього розучування. Сприяв цьому і розвиток джазової імпровізації, яка досягла небачених висот. Талановитий джазовий музикант був здатен імпровізувати навіть під капання води з під крану.Народжувалась вільна імпровізація, непідвладна ніяким ідіомам і догмам.
Під кінець XX століття інтерес до вільної імпровізації — не лише в джазовій, але й в академічній музиці — суттєво виріс, музиканти й композитори почали об’єднуватись в колективи, що працюють в подібних жанрах. Чисельність та інструментарій таких колективів деколи можна було порівняти, наприклад, з біг-бендами і оркестрами. З’явився термін «Оркестр імпровізаційної музики». Одними з перших таких оркестрів, які виникли наприкінці 90-х років XX століття, були оркестри Лондона, Глазго і Амстердама. У них присутні всі симфонічні групи, чисельність досягає 50-ти чоловік і нарівні з вільною імпровізацією існує і керована імпровізація, коли диригент-композитор жестами, мімікою, рухами, символами демонструє свої ідеї оркестрантам, які переводять їх у звуки.
Мета і призначення «Українського імпровізаційного оркестру» — розширення можливостей композиції, імпровізаційного виконавства, уміння створювати музику у великих колективах шляхом взаємодії музикантів один з одним. А також популяризація цього виду мистецтва і залучення інтересу до сучасної української музики.
